Від гороскопів до науки
— Розпов ідав
Небесним явищам завжди надавали сакрального значення, бо людству властиво вважати, що у них розгадка сенсу земного буття. Тож ще задовго до появи перших класичних обсерваторій на території Європи, вагому силу у свідомості середньовічного жителя мали астрологічні прогнози і гороскопи. Львів та тогочасні вчені міста не були винятками у таких поглядах.
"
"
директор обсерваторії ЛНУ ім. І. Франка Богдан Новосядлий.
Ми і сьогодні можемо натрапити на передбачення французького астролога Мішеля Нострадамуса, адже він зробив передбачення на 2040 років вперед. Але у Нострадамуса був і відомий попередник – галичанин Юрій Котермак, або Дрогобич, який наприкінці XV ст. одним із перших східних слов’ян написав докторську дисертацію про зоряне небо.
Юрій Котермак(Дрогобич)
— Зазначає Богдан Новосядлий.
Він займався астрономічними спостереженнями та астрологічними передбаченнями майбутнього, а також прогнозами погоди та затемнень. Передбачення погоди було важливим фактором, адже від неї залежав врожай. А затемнення, як відомо, завжди вважалося передвісником чогось лихого. І хоча ці уявлення були хибними, навіть такий низький рівень прогнозованості не втрачав своєї актуальності впродовж багатьох століть
"
"
Перша львівська обсерваторія
Львівську астрономічну обсерваторію заснували єзуїти у 1771 році. Її облаштували відразу біля костелу єзуїтів, що у самісінькому центрі Львова: вона була на міських мурах та слугувала входом (хвірткою) до міста, де зараз виїзд з площі Підкови на проспект Свободи. Вона мала вигляд двоповерхової восьмикутної вежі з пласким дахом.
В документі, що зберігається у Центральному історичному архіві, зазначається що:
Міський магістрат на спорудження обсерваторії єзуїтам дав місяць. Як виглядала споруда можна побачити на відомому макеті Львова Януша Вітвіцького.
Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу зруйнувати стару хвіртку, а замість неї коштом колегіуму збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що магістрат Львова, з долученням королівської згоди, дав дозвіл, додавши таку умову, що коли ця обсерваторія стане непотрібною для навчальних цілей, повернути її місту
Міський магістрат на спорудження обсерваторії єзуїтам дав місяць. Як виглядала споруда можна побачити на відомому макеті Львова Януша Вітвіцького:
"
"
Астрономічна обсерваторія станом на 1775 р. (фотографія з макету Януша Вітвіцького)
Копія проєкту
Ця наукова установа за оснащенням не поступалася тогочасним європейським. Вивчення небесних об’єктів у Львові тоді було на тому ж рівні, що й колег у Берліні, Вільнюсі чи Відні. Науковців виховували у Львівському університеті, де спеціально запровадили окремий курс астрономії.
Час заснування астрономічної обсерваторії у Львові припав на період тріумфу класичної механіки, коли провідні науковці світу взялися за вивчення руху небесних тіл на основі законів Ньютона та принципу відносності Галілея.
— Додає директор обсерваторії ЛНУ ім. І. Франка.
Ми знаємо, що у львівській обсерваторії проводили спостереження сонячного затемнення 1764 року. Ці результати вчених з нашого міста опубліковані у «Віденських астрономічних ефемеридах» за 1765 р. та протоколах Паризької академії наук за 1776 р. Вони вийшли у спеціальних збірках небесних координат Сонця, Місяця, планет та інших астрономічних об’єктів у послідовні моменти, наприклад, опівночі кожної доби. Для того часу це було вагомим досягненням
"
"
Після приєднання Галичини до Австро-Угорської імперії у 1772 та заборони ордену єзуїтів у 1773 обсерваторію передали у власність міста. В той час виникла потреба у створенні точної карти Східної Галичини і Волині, тому на допомогу покликали астрономів.
Імперський уряд призначає директором обсерваторії відомого астронома Йозефа Лісґаніґа, який перевозить сюди з Відня низку своїх інструментів для здійснення геодезичних вимірювань методами астрономічної тріангуляції.
Власне, йому з соратниками належать перші карти Галичини і Волині, побудовані за допомогою найточніших на той час астрономо-геодезичних методів.
Першій львівській обсерваторії не вдалося довго проіснувати. У 1784 році почали говорити про необхідність зведення нової будівлі, адже з існуючої північно-східна частина неба була затулена вежею костелу єзуїтів, а проїзд карет створював значне дрижання інструментів, що псувало результати спостережень. Ймовірно, в цей же період стара будівля була знесена, а нова не збудована.
Дивовижно, проте у Львові досі є збережена раритетна астрономічна література XVIII – XIX ст. і навіть дзеркальний телескоп XVIII ст. системи Грегорі, який використовували у Львові вчені того часу! Вони зберігаються у Науковій бібліотеці та в музеї Університету.
Відродження досліджень у часи Австро-Угорської імперії
Відродження львівської обсерваторії відбулось аж через століття. У 1871 році у Львівській політехніці створено кафедру геодезії та сферичної астрономії, а згодом, у 1978 році, й астрономічну обсерваторію.
З часом кафедра стала Інститутом геодезії, який сьогодні є провідним науковим центром в галузі наук про визначення форми
Телескоп-рефрактор Мерца-Зендтнера з фотографічною камерою, придбаний М. Ернстом у 1914 р. Біля телескопа Володимир Степанов (1913-1986 р.р.). Фото кінця 40-х – початку 50-х
і розмірів Землі, зображення земної поверхні на планах і картах, точних вимірювань на місцевості, які пов’язані з розв’язанням різних наукових і практичних завдань.
З часом кафедра стала Інститутом геодезії, який сьогодні є провідним науковим центром в галузі наук про визначення форми і розмірів Землі, зображення земної поверхні на планах і картах, точних вимірювань на місцевості, які пов’язані з розв’язанням різних наукових і практичних завдань.
У 1897 році Львівський університет отримав від Міністерства у справах освіти дозвіл на відкриття кафедри астрономії та астрономічної обсерваторії. Марцін Ернст, який став першим директором відновленої обсерваторії університету і був ним аж до 1930 року, доклав багато зусиль до розвитку інструментарію обсерваторії та бібліотеки.
Зокрема, він придбав телескоп-рефрактор Мерца-Зенднера з фотографічною камерою, який був встановлений на даховому майданчику навчального корпусу, що по вул. Кирила і Мефодія, 8, і слугував кільком поколінням вчених. А учениця Марціна Ернста, Олена Казімерчак-Полонська стала всесвітньо відомою дослідницею малих тіл Сонячної системи.
З 1932 по 1945 рік директором обсерваторії був Евґеніуш Рибка, фахівець в галузі фотографічної отометрії змінних зір, який переїхав до Львова з Варшави на пропозицію очолити обсерваторію після смерті Марціна Ернста. Тоді ж на даховому майданчику збудували три металеві павільйони для телескопів, які використовуються до цього часу.
Друга світова війна внесла свої корективи в роботу обсерваторії, але не зупинила її. Попри складнощі воєнного періоду вдалося зберегти обсерваторію як діючу структуру, про що свідчать записи в журналах спостережень, та кілька сот астрономічних фотопластинок з ділянками зоряного неба, що зберігаються в склотеці обсерваторії.
Більше того, завдяки винахідливості та сміливості Евґеніуша Рибки вдалося зберегти практично весь астрономічний інструментарій від вивезення до Німеччини у 1944-му, коли фронт наближався зі сходу.
— Розповідає Богдан Новосядлий.
Телескоп та інше найцінніше приладдя влада зобов’язала спакувати в спеціальні скрині та вивезти залізницею до Німеччини. В обсерваторії так і зробили: все розібрали, спакували, описали і... «на папері» відвезли, а насправді заховали в університетських підвалах. В умовах відступу німці вже не мали можливості перевірити
"
"
Із центру Львова можна побачити Сатурн!
Після закінчення Другої світової війни до Львова за направленнями приїжджають як випускники університетів інших міст тодішнього СРСР, так і досвічені науковці. Обсерваторію спочатку очолює Олександр Сирокомський, пізніше Володимир Степанов, який започаткував у Львові дослідження Сонця, створив перший на теренах колишнього СРСР вертикальний сонячний телескоп із спектрографом подвійного відбивання.
Універсальний інструмент, придбаний М. Ернстом у 20-х роках. Біля телескопа Ярослав Капко (1907-1979 р.р.). Фото кінця 40-х – початку 50-х.
Металеві павільйони для астрокамери Цейса, аматорського рефрактора Цейса і рефрактора Мерца з астрокамерою (зліва направо) на даховому майданчику для спостережень по вул. Кирила і Мефодія, 8
З початком космічної ери – запуском першого супутника у 1957 році, при обсерваторії створено станцію спостережень штучних супутників Землі, яка входила до всесоюзної мережі таких станцій. Цей новий напрям астрономічних спостережень захопив Олександра Логвиненка, який згодом очолив станцію та однойменний відділ Астрономічної обсерваторії.
У наш час уже інше покоління астрономів продовжує спостереження інших супутників, іншими методами, іншими, сучасними приладами. Важливим напрямком тут є участь в програмах спостережень з визначення параметрів обертання Землі, служби часу та космічної безпеки Землі.
Тепер обсерваторія Франкового університету спостерігає за Сонцем, зорями і штучними супутниками Землі сучасними телескопами, що знаходяться на заміській станції спостережень у селищі Брюховичі, яка заснована у кінці 50-х минулого століття.
Крім досліджень, пов’язаних із власними спостереженнями, науковці Астрономічної обсерваторії використовують дані астрофізичних спостережень, отриманих на різних телескопах світу і доступних через відкриті бази даних, займаються дослідженнями небесних об’єктів та Всесвіту як цілого теоретичними методами, числовими моделюваннями різноманітних процесів у космосі за допомогою сучасних комп’ютерів.
— Зазначає Богдан Новосядлий.
З нашої обсерваторії на даху корпусу на вулиці Кирила і Мефодія у спеціальний можна добре роздивитися Місяць, подвійні та кратні зорі, зоряні скупчення, туманності тощо. Але особливо красивий у телескоп Сатурн. Не дарма його вважають однією з найкрасивіших планет нашої Сонячної системи. Його кільця викликають дивовижне враження. Венеру зараз бачимо ввечері в західній частині небі неозброєним оком, вона яскраво виблискує в променях Сонця. В телескоп можна бачити її фази, подібні на місячні
"
"
Видатні астрономи, що працювали в обсерваторії
Барон Франц Ксавер фон Цах. Саме він у 1787 році заснував в Зеебергу (Гота) найсучаснішу за оснащенням обсерваторію, видавав один із перших регулярних астрономічних журналів – “Щомісячна кореспонденція” (“Monatlische Corespodenz”) та став організатором першого в історії з’їзду астрономів. Серед його найважливіших наукових досягнень – упорядкування нового зоряного каталогу, вивчення астероїдів та визначення положення Сонця. Біограф Франца Ксавера фон Цаха, професор Бонського університету Петера Броше, стверджує, що саме він став прототипом головного героя роману Ґете «Роки мандрівок Вільгельма Мейстера». На честь Ф. фон Цаха названо кратер на Місяці та малу планету Сонячної системи.
Евґеніуш Рибка. Був директором астрономічної обсерваторії Львівського університету (1932-45 рр.) Він розширив штат, наукову тематику та інструментарій обсерваторії, розпочав спостереження змінних зір різних типів і роботи в галузі зоряної фотометрії. Під час його керування астрономічна обсерваторія отримала новий статус і назву Астрономічний інститут. Серед його наукових досягнень – каталог фотовізуальних величин 635 біляполюсних зір, заснування астрономічних видань та близько 100 наукових праць. Окрім того, Евґеніуш Рибка був президентом Польського національного астрономічного комітету, викладав у Львові, Вроцлаві та Кракові.
Моріс Ейгенсон. Доктор фізико-математичних наук. У циклі власних наукових праць він дослідив галактичне поглинання світла, першим довів наявність поглинаючої речовини в спіральних галактиках і між галактиками, заявив про наявність темної матерії між галактиками. Він довів існування вікового сонячного циклу та запропонував нові індекси сонячної активності. Науковий доробок Моріса Ейгенсона складає близько 100 праць, серед них перша на теренах СРСР монографія, присвячена погазалактичній астрономії.
Богдан Ступка. Народний артист України, видатний актор театру та кіно, лауреат Шевченківської премії. У 1959 році він був лаборантом обсерваторії Львівського університету після невдалого вступу на хімічний факультет. Варто знати й те, що з астрономією актора пов’язав ще й астероїд, який відкрили у ніч на 67-ий день народження артиста в Андрушівській астрономічній обсерваторії та назвали на його честь – 269252 Богданступка.
Іван Вакарчук. Науковий керівник тем з лазерної локації штучних супутників Землі львівської обсерваторії AO, професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету. Засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень». У 2006 році Іван Олександрович став лауреатом премії ім. М. П. Барабашова в галузі астрофізики. Протягом 2007-2010 рр. обіймав посаду Міністра освіти і науки України. Двічі ректор Львівського національного університету ім. І. Франка. У 2007 році удостоєний звання Герой України.
250 років! Як відзначають?
Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень, яка присвячена Астрономічній обсерваторії Львівського університету». Це одна із найстаріших обсерваторій Східної Європи, заснована у 1771 році. Саме з цією подією пов’язують початок розвитку астрономії у Львові.
На реверсі зображено історичні символи: обриси Львова XVIII століття, древній прилад кутомір і астронома – вченого у типовому для того часу вбранні.
Ця вежа знаходилася поруч із костелом ієзуїтів, тепер гарнізонний храм Святих апостолів Петра і Павла, на виїзді з площі Підкови
"
"
— Розповів директор Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Новосядлий.
На аверсі монети зображений сучасний телескоп нашої астрономічної обсерваторії, який знаходиться на заміській станції спостережень. Це АЗТ-14, який був створений у 1961 році. Він до цього часу працюючий, нещодавно ми його модернізували і оснастили сучасною приймальною апаратурою
"
"
Джерела: